Анемія - це стан, при якому (в широкому спектрі визначення цього терміну) є основний симптом - зниження рівня гемоглобіну в крові. Так як видів анемій дуже багато: спадкові, набуті, дефіцитні, гемолітичні, але ми будемо говорити про найбільш поширену форму -  залізодефіцитну анемію, яка, виходячи із назви, має основу - дефіцит заліза в організмі. Залізодефіцитна анемія або ж ЗДА -  це анемія, яка спричинена порушенням синтезу гема(білкової структури еритроциту) внаслідок дефіциту заліза в організмі і специфічним симптомокомплексом - анемічним синдромом, зниженням рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів, феритину ряду та  інших показників крові в аналізах. ЗДА в дитячому віці виникає з багатьох причин і не завжди на першому місці стоїть порушення харчування. Причини виникнення залізодефіциту, як латентного, так і розгорнутої залізодефіцитної анемії: ⁃ анемія у матері під час вагітності, особливо, це стосується третього триместру; ⁃ збільшення фізіологічної потреби в залізі (активний ріст, статеве дозрівання); ⁃ збіднений раціон харчування у дітей та підлітків; ⁃ порушення всмоктування в кишківнику або синдром мальабсорбції; ⁃ кровотечі; ⁃ інші фактори (вроджені захворювання, набуті захворювання, генетичні дефекти). Окремо варто виділити групи ризику, серед яких розвиток залізодефіцитної анемії високий: 1. Недоношені діти 2. Залізодефіцитна анемія під час вагітності 3. Штучне вигодовування 4. Вигодовування молоком тварин 5. Діти з дефіцитом маси тіла 6. Діти з вродженими вадами розвитку 7. Підлітки в період статевого дозрівання 8. Вегетаріанці 9. Обмежений раціон харчування в період активного росту та розвитку 10. Діти від багатоплідної вагітності Основні симптоми. Як правило, анемію легкого ступеню або ж латентний залізодефіцит ми відмічаємо на загальному аналізі крові, однак  є ряд симптомів, які уважна та спостережлива мама відмічає, але іноді не надає значення. Це так званий сидеропенічний синдром, який проявляється наступним чином: ⁃ Спотворення смаку. Дитина починає їсти неїстівні речі. І тут є дуже тонка грань - розрізнити і відмітити чи дитина таким чином пізнає світ і тягне все в ротик з власної цікавості, чи все ж таки у дитини є саме непереборне бажання їсти крейду, пісок, землю чи шпалери. ⁃ Відмова від їжі та незацікавленість в прикормі. Особливо це помітно коли дитина відмовляється від залізовмісних продуктів на користь молочних. ⁃ Загальна втома. ⁃ Порушення сну і засинання ⁃ Блідість та сухість шкірних покривів, і, що особливо важливо -  блідість слизових оболонок. Іноді можна відмітити блакитний відтінок білків очних яблук. ⁃ Ламкість та зміна форми нігтів ⁃ Поява тріщин і сухості в кутиках роту ⁃ Випадіння та тьмяність волосся ⁃ Головний біль та запаморочення ⁃ Відставання в фізичному розвитку ⁃ Відставання в психічному розвитку. Важливо пам‘ятати, що ці ознаки не є остаточною ознакою залізодефіциту. Для того, щоб підтвердити його чи спростувати достатньо виконати загальний аналіз крові. У дітей першого року життя виділено скринінговий аналіз в 9 місяців. Якщо ж лікар вагається в діагнозі, є ряд додаткових уточнюючих аналізів, таких як рівень феритину, ретикулоцитів, трансферину чи вітамінів В13 та фолієвої кислоти. Лікування анемії та латентного залізодефіциту медикаментозне! Шляхом дієти це питання не вирішується. Дуже важливим аспектом профілактування залізодефіцитної анемії є раціон, в якому присутні залізовмісні продукти. !!! Дуже важливо знати і пам‘ятати, що прикорм починаємо із залізовмісних продуктів, як нам говорять провідні рекомендації. Які продукти ми будемо відносити до залізовмісних? Їх існує два види: -продукти з гемовим залізом (продукти тваринного походження); -продукти з негемовим залізом (продукти рослинного походження). Різниця між ними полягає в біодоступності самого заліза. Гемове залізо засвоюється організмом на порядок краще, ніж негемове. Воно міститься в таких продуктах як: червоне м‘ясо, субпродукти, жирні сорти риби, м‘ясо птахів та деякі морепродукти. Негемове залізо міститься в рослинних продуктах: горіхи, бобові, чорнослив, курага, гречана крупа, кизил, сочевиця,вівсяна крупа, листова капуста та зелень, полуниця, суниця. Продукти, з якими залізо засвоюється краще за рахунок кислого середовища: гранат, цитрусові, яблука, броколі, кабачок, цвітна капуста, помідори, чорна та червона смородина, вишня, брусниця, слива. Продукти, які блокують всмоктування та засвоєння заліза: цільне молоко та вершки, чай, кава. Окрему увагу варто приділити штучному вигодовуванню. В той час як сучасні замінники жіночого молока збагачені додатково необхідними вітамінами, мінералами та мікроелементами, в тому числі і залізом, вигодовування дітей молоком тварин в якості основного харчування приводить дітей до значних дефіцитів, тому є неприпустимим в сучасному світі. Дуже важливо не застосовувати методи народної профілактики, а при підозрі звернутись до вашого педіатра чи сімейного лікаря. Що стосується питання медикаментозної профілактики залізодефіцитної анемії - вона може бути застосована у недоношених дітей та у дітей, які знаходяться в групі ризику по розвитку ЗДА. Профілактика визначається виключно призначенням лікаря вашої дитини. Автор:  Дитяча лікарка гематологиня Ольга Граузс , адміністратор групи «Прикорм, його хитрощі. Свіжі ідеї, новий погляд».

Скажу одразу, я не є фанатична до одного чи іншого виду, а дивлячись на дітей зараз, то вони самі обирають собі метод пропонування дорослої їжі через тиждень два. І з їх вибором треба рахуватись. Будь-який вибір який робите ви на початку - є вірним. Отже давайте розглянемо плюси і мінуси пюре прикорму та БЛВ : ПЛЮСИ ПЮРЕ ПРИКОРМУ: Зручно по часу (хоча це хибно!!!); Заготовки рятують (як і на БЛВ). Можна використовувати як домашні так і промислові; Чисто? Ні, відносно, в залежності чи є бажання в дитини брати ложку, чи тягнутись руками до тарілки з пюре, точніше В пюре (до речі, це одна з ознак що дитина БЛВшна, а якщо при цьому відмовляється/відвертається від ложки, то це 100% воно). А мити блендер то є ще те задоволення. Батьки контролюють всю трапезу, що виходячи з трактування терміну прикорм за ВООЗ - проти правил взагалі.  Це модель мами годувальниці, здебільшого то не через страх, а через бажання контролю; ОСНОВНИЙ ПЛЮС: процес ковтання та літералізації язику. Коли дитина п’є суміш чи грудне молоко вона має трішки іншу “схему” ковтання, процес у ротовій порожнині – мінімальний і він інший, скажемо - пасивний. Пюре ж все ж таки має іншу консистенцію, воно більш щільніше, густіше. Сама консистенція вимагає трішки більше дій у ротовій порожнині, і запускає більше процесів ніж при харчування ШВ/ГВ. Тобто – пюре, саме пюре, вчить дитину правильно ковтати. Все що я вивчила з цього питання, від терапевтів та ерго-терапевтів говорить про те, що бажано починати з пюре, що вчить дитину правильному ковтанню. Най то буде 1 чи 2 тижні, чи взагалі пару днів, потім можна переходити на БЛВ, але в дитини вже буде наявний та практикований на досвіді навик впевненого ковтання. З професійного досвіду, багато хто зараз обирає пюре прикорм, але не класику гомогенну, а саме починають з чавленого пюре з під- виделки. Це зручніше, мама готує на всю родину, відкладає дитині, чавить і діти їдять вже щось більш схоже на дорослу їжу, щось що має більш виразнішу текстуру. І так, з тих же спостережень - у таких дітей період переходу та адаптації до шматочків проходить набагато швидше. Але є і мінус у такій подачі, діти трішки довше звикають….тобто якщо дитині дати гомогенне пюре, яке стікає з ложки, вона його ковтає, а от чавлене виделкою заставляє дитину запустити вже інші ротові (жувальні/під-язикові) м’язи. І на жаль, більшість батьків не можуть втриматись, та просто дати дитині пару днів, поки дитина звикне до нього, і зрозуміє що з ним робити. Всіх лякає блювотний рефлекс, але з правильним пропонуванням ложки і його легко подолати. Суть у тому що то все для дитини нове, і щоб його опанувати потрібна практика. Нема практики – йде лайт-відкат, затримка розвитку навику. І надалі буде ще важче. МІНУСИ ПЮРЕ ПРИКОРМУ: Може бути дуже брудно та займати багато часу  (звісно якщо ви не обираєте обмежену промислову лінійку пюре); Частіше за все саме під час пюре прикорму мами перетинають межу дозволеного, в них бажання нагодувати дитину перевищує все інше, в тому числі інтереси дитини та розвиток навиків, і таких випадках діти часто переїдають та мають закрепи; Діти не так гарно вчяться контролювати власне насичення; ОСНОВНИЙ МІНУС – діти не ідентифікують що їдять. На пюре прикормі моно-пропонування апріорі є дуже важливим, бо від нього залежить як дитина надалі буде їсти у майбутньому. Будь-яке приховування чого небудь (наприклад м’яса у овочевому пюре) призведе до того що з часом дитина таки не буде їсти то м’ясо, бо вона не знає ні його вигляд, ні його чистий смак, текстуру. Тому так важливо на пюре прикормі викладати кожне пюре окремо, наголошувати дитині ЩО вона їсть (назва продукту), колір продукту, та групу продукту до якого він відноситься. Наприклад: -це броколі, капусточка, дуже смачний та соковитий овоч, бачиш яке броколі зелене? Воно багате на вітС і тд - це м’ясо, воно дуже багате на залізо, отаке воно блідо-рожеве, воно трішки суховате, але надзвичайно смачне та корисне. Тобто, от саме так, в дитині закладається асоціація пам’яті. Коли вона перейде на шматочки, її не буде лякати та насторожувати вигляд природній продуктів. Коли ви скажете дитині що то брокколі, і воно зелене дитина автоматично згадає що вона то їла, і вона знає той продукт. Це і є харчовий досвід та харчова база. Поза при годуванні поки дитина не сидить, саме не сИдить, а не - не сІла (це різні навики). Сама оптимальна поза – на бедрі, чомусь не завжди зручна як для батьків, так і  для дітей, але то є найкраща та оптимальна поза. Бо дитина знаходиться вище над столом, бачить що в тарілці, і паралельно бачить маму, тата, та приклад як батьки їдять/жують/ковтають. Звичайно, якщо є кому тримати дитину то добре, але якщо ви з дитиною наодинці то - покажіть спочатку приклад, а потім візьміть дитину вірно. Відчуття насичення. Дитина, її мозок не так отримує сигнал про насичення організму, цьому діти теж вчаться. Пюре дітям швидко пропонують зазвичай, його ковтають, на нього не йде велика витрата енергії та часу, і діти часто переїдають.Їх перегодовують.Тому краще пропонувати ложки більш повільно. Почекайте  поки у дитини в роті буде порожньо, і лише потім пропонуйте наступну ложечку. ПЛЮСИ БЛВ: Краща координація дитини, як зорова, загальна, так і розвиток  крупної, а потім і дрібної моторики; Від початку ідентифікація (візуалізація) їжі яку дитина їсть; Знайомство, пряме знайомство (тактильність), більше часу на вивчення продукту ніж у дітей на пюре. А саме вивчення є запорукою відсутності в майбутньому значної вибірковості у харчуванн та недовірі до їжі. За рахунок отриманого сенсорного досвіду; Самостійність, свобода, самореалізація та дисципліна. Природній розвиток, за віком дитини, а не за бажанням батьків; Відчуття насичення більш чітко сформоване, дитина на БЛВ, яка їсть самостійно розуміє краще та швидше коли сита, через власний контроль всього процесу, та співвідношення енергії до калоражу є більш відповідним; Реалізація та набуття навику жування набагато швидша ніж у дітей на пюре, та згасання Блювотного Рефлексу теж. МІНУСИ БЛВ: Брудно; Важко для батьків які нетерплячі, тривожні, нервові, педантичні; Видимість -  що дитина з’їла дуже мало, і страшні думки – на пюре я б дала з’їсти (нагодувати) дитині набагато більше; Посадка на руках, якщо дитина ще не сИдить самостійно, або з мінімальною підтримкою, важко показати дитині приклад, якщо ви з нею вдовх. Я спеціалізуюсь на трьох видах: - офіційне 'пюре' - офіційне 'БЛВ' - похідний від БЛВ - 'БЛІСС', але з ним є нюанси тому, я адаптую його більш безпечно для дітей та з урахуванням всіх нюансів. © Автори: дитячий нутріціолог, харчовий педагог “Привітна Клініка”,  соціальний педагог - Вікторія Стельмах. Засновниця найбільшої україномовної спільноти про прикорм та здорове харчування для дітей “Прикорм. Його хитрощі. Нові ідеї, свіжий погляд”. Співзасновниця масштабного проекту “Група Підтримки Правильного Початку Прикорму”.

⭐SUPERFOOD⭐ Цей термін був придуманий для маркетингових цілей, щоб вплинути на тенденції у сфері харчування та краще  реалізувати продукцію. Хоча багато продуктів можна охарактеризувати як "Супер", важливо розуміти, що немає єдиної їжі, яка б була ключем до хорошого здоров’я чи профілактики хвороб, тому ми завжди наголошуємо на тому, що запорука гарного раціону-різноманіття. Хочу розкати про цікаві продукти суперфуди, які можуть вигідно та цікаво доповнити раціон дитини та додати, щось цікаве у щоденне меню для всієї родини. Це буде серія цікавих публікацій у нас на сайті. Слідкуйте! 🌱Один з відомих суперфудів - це насіння чіа🌱 Насіння чіа є одними з найбільш корисних продуктів харчування на планеті Земля. Насіння чіа - це крихітні чорні насінини рослини Salvia hispanica , яке споріднене з м’ятою. ✅Порція насіння чіа в 28 грам містить : • Клітковина: 11 грам. • Білок: 4 грами. • Жир: 9 грам (5 з яких - омега-3). • Кальцій: 18% від RDI. • Марганець: 30% від RDI. • Магній: 30% від RDI. • Фосфор: 27% від RDI. • вони також містять пристойну кількість цинку, • вітаміну B3 (ніацин), калію, вітаміну B1 (тіаміну) та вітаміну B2. Чіа не містить глютену і зазвичай є органічним. Воно містить високий рівень антиоксидантів, які боряться з виробленням вільних радикалів, тих самих, що сприяють старінню та раку. Завдяки високому вмісту розчинної клітковини насіння чіа можуть поглинати у воді до 10–12 разів більше за свою масу. Насіння чіа на 40% складається з клітковини за масою, що робить їх одним з найкращих джерел клітковини у світі. Чіа містить високий рівень білка, хороший рівень амінокислот, багато омега-3 жирних кислот. З урахуванням цього можна сказати, що чіа зменшує ризик виникнення серцево-судинних захворювань. Насіння чіа містить багато корисних речовин, важливих для здоров’я кісток. Сюди входять кальцій, фосфор, магній і білок. Дослідження показують, що насіння чіа можуть знизити підвищення рівня цукру в крові. Насіння чіа легко включити у свій раціон. У нього м'який смак і його можна добавляти фактично усюди.  Додавання у молочну продукцію, випічку, салати, соуси, морозиво, пудинги, каші і тд. Автор: Альона Ковальчук, адміністратор групи “Прикорм, його хитрощі. Свіжі ідеї, новий погляд.”

Довгий-довий-довгий (майже як кишківник 🐍😊) допис про закрепи. Закреп – досить поширена проблема в дитячому віці. Близько 30% дітей страждає на закрепи, з них у 17-40% вони стартують протягом першого року життя. Дуже часто симптоми з’являються у «визначні» моменти: старт прикорму, початок відвідування садочку чи школи, переїзд, стрес. Тобто, коли відбувається зміна харчування або режиму дня. Наступна типова причина перших епізодів: пропустив момент, коли хотілося в туалет (загрався або не може сходити в новому місці: незвична, незручна обстановка в садочку, шкільному туалеті, сховищі). Також до закрепів можуть привести перенесені інфекції та прийом деяких медикаментів. Про закреп треба думати, коли в дитини 👉 віком до 4х років (окрім немовлят від 6 тижнів до 6 місяців життя виключно на грудному вигодовуванні) є принаймні 2️⃣ критерії, які спостерігаються не менше 1️⃣  місяця: Дві або менше дефекації на тиждень Стримування випорожнень Болючі та/або тверді випорожнення, “козячий” стул Фекальні маси великого діаметру Наявність великої кількості калових мас у прямій кишці 👉 віком після 4х років є 2️⃣ або більше з наступних критеріїв, що виникають принаймні 1️⃣ раз на тиждень протягом мінімум 1️⃣ місяця Дві або менше дефекації на тиждень Принаймні один епізод нетримання калу (брудні трусики) на тиждень, хоча дитина вже навчена гігієнічним навичкам Є свідоме стримування випорожнень (стискання сідниць або поза) Болючі та/або тверді випорожнення, “козячий” стул Наявність великої кількості калових мас у прямій кишці Випорожнення великого діаметру, можуть навіть забивати унітаз Після відповідної оцінки симптоми неможливо повністю пояснити іншим захворюванням З супутніх ознак можуть бути дратівливість, зниження апетиту, відчуття «швидкого насичення їжею», «переповнення», які зникають після дефекації. Старші діти часто приймають спеціальну позу, щоб стримати позив: танцюють на місці, перетоптуються, стискають ноги або сідають навпочіпки. Іноді першою скаргою є невелика кількість алої крові в стулі – після чого батьки починають ретельніше слідкувати за частотою випорожнень і відмічають вищеперераховані скарги. Запідозрити закреп можна ще й тоді, коли дитина починає боятись горщика 🚽(хоча раніше проблем не було), акт дефекації відбувається стоячи, дитина ховається за штори/диван/дверцята шафи... Іноді треба міцно обіймати маму в цей момент. Закреп може бути функціональним та органічним. На щастя, в педіатрії частіше зустрічається функціональний – коли нема вродженої або набутої патології кишківника або інших органів, а є сповільнене проходження калових мас. ☝️ Слід зауважити, що в дітей 6-ти тижнів – 6ти міс життя виключно на грудному вигодовуванні стул може бути 1 раз на 7-10 днів. Це є нормою, якщо дитину нічого не турбує, немає 🚩 «червоних прапорців», є гарний набір ваги. Також в здорових немовлят до 6 міс віку акт дефекації може супроводжуватись напруженням та плачем – це називається дисхезією та не є закрепом. Стан мине сам по собі, лікування не потрібне. Трохи фізіології процесу. Коли калові маси заповнюють ампулу прямої кишки (це її верхній відділ), вона розтягується, і ми відчуваємо позив на дефекацію. Зазвичай такий позив буває 1 раз на добу, в деяких людей – 2-3. Якщо позив стримати – не сходити в туалет, - наступний позив може бути через добу. За цей час калові маси стануть об’ємнішими, відповідно, дефекація може бути важчою, болючою. Якщо позив стримувати систематично, рефлекс (позив на дефекацію) буде відчуватись рідше, через те, що ампула прямої кишки перерозтягнута, для заповнення треба більше калових мас. Якщо доросла людина розуміє, що можна піти і потужитись, діти, які могли відчувати біль при попередній дефекації, починають позив стримувати свідомо. Таким чином розвивається патологічне коло ♻️. Тепер, коли ми краще розуміємо механізм закрепів, поговоримо про лікування. Про що вас має попередити лікар? 2 суттєвих момента: ➡️ По-перше, лікування закрепів – тривалий процес, він займає від 1 до 6 міс (3-4 місяця в середньому, але іноді – до 2х років!). Навіть роблячи все правильно, не завжди одразу бачимо результат. Або навпаки: є швидке полегшення, всі радіють і припиняють лікування – а закреп повертається майже одразу. Тому набирайтесь терпіння. ➡️ По-друге, для усунення проблеми дитині будуть призначені препарати. Це стандартний протокол лікування. Але батьки часто бояться 😱 проносних препаратів через міф про «звикання». Кишка не стане «ледачою», а повернення закрепів після відміни препаратів зазвичай пов’язане з тим, що ампула прямої кишки не встигла повернутись до своїх нормальних розмірів (пам’ятаєте фізіологію?), тому все й «зламалось» знову. В педіатрії надають перевагу двом 💊 препаратам: лактулоза та поліетиленгліколь (макрогол), хоча іноді можуть бути призначені і стимулюючі послаблюючі. Доза препаратів підбирається індивідуально, іноді вона більша за ту, що рекомендує стандартна інструкція. Як ми розуміємо, що доза «підійшла»? Випорожнення стають регулярними, ідеально – 1 раз на добу і, найголовніше, м’якими. Далі цю дозу дитина приймає мінімум 6-8 тижнів, після чого дуууже повільно та поступово починаємо відміняти препарат. ❓ Чи можна обійтись без медикаментів? Якщо закреп був «випадковий»: наприклад, відпочинок на морі збив звичний режим. В такому випадку корекція харчування та пиття, повернення до стандартних умов мають усунути проблему. Якщо ви звернулись з двохмісячною історією закрепів – препарати мають бути призначені. ❓ Чи потрібно давати якісь ще медикаменти? ☑️ Обов’язковим є прийом вітаміну Д. ☑️ Можуть бути рекомендовані магнієві мінеральні води (Хуняді Янош, Донат Магній). Але діти їх не люблять 😊 ☑️ Якщо в раціоні не вистачає жирних кислот, а дитина навідріз відмовляється вживати продукти, які їх містять, може бути розглянутий варіант прийому препаратів омеги. Пробіотики не лікують закреп! Якщо не зупинятись на дуже малій доказовій базі цих препаратів, то наразі є роботи, які показують ефективність пробіотиків при лікуванні вірусної діареї. Тобто, більшість досліджених пробіотиків - скріплює. А ми лікуємо запор. ☑️ З метою більш швидкого загоєння тріщинок можна використовувати вазелін або ланолін. ❓ Чи призначаються клізми/мікроклізми/свічки? Рутинно – ні, ректальних медикаментів слід уникати. Люди взагалі хворобливо ставляться до маніпуляцій в анальній ділянці, а діти із закрепами – тим більш. Але іноді лікар може рекомендувати очищення кишківника за допомогою гліцеринової свічки або клізми перед початком прийому послаблюючих препаратів. Адже, якщо є завал «знизу», а ми простимулюємо «зверху» - препарат подіє, але дитині буде дуже боляче. Також при відсутності самостійного стула протягом 2х діб в середині лікування, наприклад, через зміну дієти – можна використати ректальну стимуляцію однократно. Додаткові, але не менш важливі моменти лікування закрепів. ☑️ Адекватний питний режим. Норма – відповідно віку. Ідеально, коли це просто вода. Але може бути несолодкий узвар, компот. Слідкуйте, щоб дитині не було спекотно. ☑️ Дієта. Спочатку може бути складно, діти з закрепами зазвичай їдять дуже вибірково і без ентузіазму сприймають «корисні» продукти. В раціоні обов’язково мають бути 🆗 (відповідно до віку та переносимості): капуста квашена, сира, тушкована, кольорова, яблука, банани, чорнослив, курага, ківі, авокадо, кефір першого дня або простокваша, йогурти, буряк, морква - варені, салати з рослинної олією, супи (без бульйона). А ось наступні продукти слід обмежити ⚠️: рис, хліб білий, манку, картоплю, творог, кисіль, желе, бульйони, твердий сир, молоко, сметана, макарони, солодке, молочний шоколад, випічку.   УВАГА! Ми не виключаємо продукти, харчування має бути збалансованим. Ми надаємо перевагу тим продуктам, що послаблюють. ☑️ Рухова активність та тренування м’язів живота. ☑️ Режим випорожнень. Діти (та й дорослі) з закрепами не ходять в туалет в незнайомих місцях. Тому дуже важливо сформувати рефлекс на дефекацію (а це робиться методом тренувань) в той час, коли дитина точно вдома і ніхто нікуди не поспішає. Плануйте всі активності (гуртки, святкування, походи в гості) так, щоб повернутись додому до часу Х. Або зробити всі «брудні справи» до виходу з дома. «Тренувати» дитину теж треба правильно: не більше 5ти хвилин, 1-3 рази на добу, пріоритетно після їжі. Дуже важливими є психологічна підтримка та позитивна мотивація. Дитині має бути комфортно. Формуємо зв’язок «дефекація – нормально», а не «дефекація – боляче». Не сваріть дитину, якщо щось не виходить. Не наполягайте на горщику, якщо є страх. Поступово він пройде. Можна спробувати саджати на унітаз як альтернатива горщику. Використовуйте заохочення, можна домовитись про якийсь подарунок після вдалого разу. Відмічаємо успіхи, але не робимо фекальний культ. Походи в туалет не мають ставати головною темою для обговорення на сімейному зібранні. Чому може не спрацювати лікування? 😕 Недостатня доза послаблюючого препарату 😕 Недостатня кількість рідини за добу, дитина вживає багато «скріплюючих» продуктів, а клітковина (фрукти, овочі) та кисломолочка – не часті гості в раціоні 😕 Зарано відмінено послаблюючий препарат 😕 Батьки чекають 3-4-5 днів, щоб «сходив сам» - це призводить до повернення закрепів 😕  Закреп є органічним, а не функціональним Якщо все зроблено правильно, а проблема лишається, лікар має направити дитину на дообстеження з метою виключення інших причин закрепу: алергія на білок коров’ячого молока, целіакія, гіпотиреоз, гіперкальциемія, неврологічні порушення, хвороба Гіршпрунга, патологія хребта (spina bifida), синдром Пайра та ін. Відповідно, обстеження включає в себе не ❎ УЗД, копрограму та кал на дисбактеріоз, а ✅ визначення рівня кальція (іноді і вітаміна Д), гормони щитоподібної залози, консультацію хірурга з рентгеноскопічним дослідженням кишківника (з контрастуванням), консультацію невролога, іноді – рентген або МРТ спини і т.д. «Червоні прапорці»: 🚩 Закреп почався з перших днів або тижнів життя (до 6ти тижнів) 🚩 В доношеної дитини меконій не відійшов протягом 48 годин 🚩 Був меконіальний ілєус – кишкова непрохідність новонароджених 🚩 Втрата ваги, затримка зросту 🚩 Затримка психомоторного розвитку 🚩 Анемія через регулярні кишкові кровотечі 🚩 Стул у вигляді «стрічок» 🚩 Слабкість в ногах, порушення ходіння 🚩 Великий (розтягнутий) живот та блювання 🚩 Об’ємне утворення в животі (не калові маси) 👀 Лайфхаки. ☝️ Як заохочення в дітей 2-5 років можна використовувати календар та наліпками. За кожен вдалий раз дитина сама наклеює наліпки на відповідну дату. Також може спрацювати метод розмальовування фігурок. Якщо досягнуто успіхів декілька днів поспіль – придумайте невеликий подарунок. ☝️ При тренуванні (висаджуванні) допомагають ⏱ секундомір, таймер, ⏳ пісочний годинник. ☝️ Калькулятор об'єму рідини: https://www.rch.org.au/clinicalguide/forms/fluids-calculator/ Бристольська шкала форми калу: Автори: Ганна Гіленко, Лікар-педіатр вищої категорії, дитячий гастроентеролог, дієтолог, Асистент кафедри Педіатрії, Акушерства, Гінекології Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. Владислава Барзилович,  лікар-алерголог дитячий, педіатр, кандидат медичних наук. Асистент кафедри педіатрії №1 НМУ імені О.О. Богомольця.

Пропоную вашій увазі серію дописів про борошно. Перший допис про пшеничне борошно, його види і глютен. Наступні - про інші види борошна, таке як кокосове, рисове, мигдальне, нутове, кукурудзяне, спельтове, гарбузове. Пшеничне борошно Борошно пшеничне — це порошкоподібний продукт, який одержують при розмелюванні зерна пшениці. Існує три основні частини зерна: - Ендосперм або білкова/крохмальна частина; - Зародок - багатий на білок/жир/вітамінну частину; - Висівки - багата клітковиною частина. Борошно містить велику кількість вітамінів групи В, РР, Н, Е, а хімічний склад багатий багатьма мінеральними речовинами, необхідними для нормального розвитку організму: калієм, кальцієм, натрієм, магнієм, залізом, фосфором; хлором, алюмінієм, титаном, нікелем, оловом; йодом, міддю, хромом, молібденом, цинком, бором, селеном та ін. Хочеться зауважити, що в вищих сортах борошна вітамінів практично немає, а ось низькі сорти і цільнозернове містять весь комплекс і вітамінів і мікроелементів. В залежності від виду пшениці і технології виробництва, пшеничне борошно поділяється на багато видів,типів і сортів, які відрізняються між собою за різним вмістом хімічних речовин, вмістом клейковини, кольором і найголовніше - застосуванням. Розглянемо основні види пшеничного борошна, які продаються у нас на полицях. Борошно пшеничне вищого ґатунку  роблять з м’яких сортів пшениці, а саме з тонкоподрібнених частинок ендосперму, переважно його внутрішніх шарів. Воно має білий колір (зазвичай його для цього відбілюють або змішують з окислювачами) , а також високі хлібопекарські властивості: придатне для приготування дріжджового, заварного, слойоного, бісквітного та пісочного тіста. Саме пшеничне борошно вищого ґатунку вважається найкращим до застосування у кулінарії. Борошно пшеничне першого сорту складається з тонко подрібнених частинок всього ендосперму і 2-3% подрібнених оболонок і алейронового шару. Частинки борошна менш однорідні за розміром, ніж у борошні вищого сорту. Колір борошна білий з жовтуватим відтінком порівняно з борошном вищого сорту. Воно містить менше крохмалю і більше білків, тому з цього борошна відмивається більше клейковини, ніж з борошна вищого сорту. Борошно пшеничне другого сорту складається з частинок подрібненого ендосперму і 8-10% подрібнених периферійних частин зерна. Частинки борошна неоднорідні за розміром. Колір борошна білий з жовтуватим або сіруватим відтінком з помітними частинками оболонок зерна. Борошно твердих сортів пшениці "Дурум" - виготовляють з твердих сортів пшениці, яка вирізняється високим вмістом білку. Тверді сорти відрізняються більш жорстким та дрібним зерном, яке має жовтуватий або бурий колір. Ідеально підходить для приготування макаронних виробів, тонкої піци, ароматного хліба або чіабати. Тісто з нього виходить пружним і еластичним, а за рахунок бурштинового кольору зерна набуває приємного кремового відтінку. Має порівняно низький глікемічний індекс, а також містить велику кількість вітаміну В 1. Цільнозернове борошно одержують при обойному односортовому помелі, подрібнюючи все зерно, тому воно містить як ендосперм, так і периферійні частини зерна. При його виробництві оболонки не відсіюють. Борошно більш крупне, частинки неоднорідні за розміром. Колір борошна — білий з жовтуватим або сіруватим відтінком і добре помітними подрібненими оболонками. За хімічним складом воно близьке до хімічного складу зерна. Це борошно містить більше клітковини та інших поживних речовин, ніж борошно універсального призначення. Клітковина є важливою частиною вашого раціону, оскільки вона запобігає запорам, допомагає контролювати рівень цукру в крові, захищає від серцевих захворювань і навіть допомагає в контролі втрати ваги. Цільнозернове борошно також багате вітамінами B 1, B 3 і B 5, а також рибофлавіном і фолієвою кислотою. Він також містить більше заліза, кальцію, білка та інших поживних речовин, ніж біле борошно Дане борошно важче для хліба та хлібобулочних виробів і має менший термін зберігання, ніж борошно універсального призначення. Цільнозернове борошно часто змішують з борошном універсального призначення для більш легкої консистенції та кращого підйому. В випічці, в залежності від рецепту можна використовувати співвідношення 1:1 або 1:3 , тобто 1 частина цільнозернового і 3 частини борошна в/ґ. Борошно Double-Zero або борошно «00» — це пшеничне борошно дрібного помелу, яке зазвичай використовують для приготування традиційного неаполітанського тіста для піци. Під час запікання при високій температурі в дров’яних печах утворюється хрустка хрустка скоринка для піци з помірним жуванням.Борошно Double-Zero бере своє походження від борошна, яке багато століть тому мололи в Італії. Тісто, виготовлене з цього борошна, не використовувало холодильник і бродило при кімнатній температурі. Більш тонкий помел борошна 00 забезпечує більш тривале бродіння , утворюючи легку, повітряну, хрустку скоринку (на відміну від жувальної). Це також означає, що борошно поглинає менше води, інакше можна сказати, що для досягнення насичення потрібно менше води. Це має вирішальне значення для тіста для піци, яке готується дуже швидко в дров’яних печах, температура яких перевищує 426 С°. Житнє борошно буває сіяне, обдирне, обойне. Житнє борошно має більш темний колір, ніж пшеничне, з легким сірим відтінком. Це пов'язано з тим, що у зовнішньої оболонки зерна присутній зелений відтінок, який грає головну роль у характерному житньому борошні кольору. Пекарські властивості житнього борошна також відрізняються від пшеничного через практично повну відсутність у житньому борошні клейковини, якій так багате пшеничне борошно. Саме тому завжди рекомендують робити тісто навіть для темного хліба шляхом змішування житнього борошна з пшеничного. Жито є дуже корисним і незамінним злаком у харчуванні людини. У її зернах особливо багато мінеральних речовин, але насамперед вона виділяється вмістом заліза. житнє борошно містить у великій кількості вітаміни групи В (В1 і В6), харчові волокна, амінокислоти, що робить житній хліб надзвичайно корисним продуктом для людей. Також можна відзначити, що житній хліб має своєрідний приємний смак, і він не черствіє довше, ніж пшеничний. Перед приготуванням тіста будь-яке борошно потрібно просіяти. Навіть якщо ви впевнені, що борошно чисте, його необхідно збагатити повітрям. Зберігати борошно найкраще у паперових мішечках або мішечках з тканини. Не можна допускати злежування борошна у вологих приміщеннях, тоді воно стає непридатним до використання. Глютен або клейковина — це комбінація природних білків, які містяться в пшениці, і в набагато меншій мірі в житі та ячмені . Молекули глютену активуються, коли борошно зволожується, а потім змішується. Коли це відбувається, клейковина буквально розтягується, оскільки білки утворюють все довші й довші ланцюги.Ці довгі протеїнові ланцюжки досить еластичні, тому ви можете розтягнути шматок тіста, не розриваючись і не розриваючись. Це схоже на повітряну кулю. Ця еластична властивість глютену потім працює з газами, які виробляють дріжджі або інший розпушувач . Ці повітряні кульки з глютеном надуваються газами, що й спричиняє підйом тіста. Нарешті, коли воно випікається, тісто твердне в надутому стані, надаючи хлібу структуру. Існують різні сорти пшениці , кожен зі своїм вмістом глютену. Борошно, виготовлене з пшениці з високим вмістом клейковини, називається сильним борошном і використовується для приготування хліба, бубликів, макаронних виробів і коржів для піци. Борошно, виготовлене з більш м’якої пшениці з низьким вмістом клейковини, називається слабким борошном і використовується для приготування тортів і ніжних тістечок. Універсальне борошно має середній вміст клейковини приблизно 12 відсотків. Це робить його хорошим борошном середнього класу, яке можна використовувати для різноманітних випічок. Без глютену випічка не буде тримати форму. Тому пшеничне борошно використовують у випічці. Коли клейковина в пшениці розтягується в процесі замішування або змішування, вона утворює маленькі кишеньки, які потім можуть роздуватися газами, що виділяються розпушувачем. Коли ці повітряні кишені надуваються, тісто розширюється або піднімається. А оскільки глютен — це білок, він твердне під час нагрівання — так само, як білок у яйці твердне під час варіння. Це затвердіння молекул глютену дозволяє хлібу тримати форму та надає йому міцну текстуру. Чим більше тісто перемішується або міситься, тим більше утворюється клейковини. Тому ми замішуємо тісто для тортів чи тістечок менший час, ніж для хрустких французьких булочок. У випічці жири перешкоджають процесу розвитку глютену. Печиво більш розсипчасте, ніж хліб, тому що в ньому більше жиру. Що відбувається, так це те, що молекули жиру оточують і буквально вкорочують нитки глютену, щоб вони не могли витягнутися так сильно. Звідси ми отримали назву «шортенінг», а також пісочне печиво. Щодо випічки без глютену. Глютен забезпечує структуру та жування, але це також єдиний спосіб створити легку, повітряну випічку. Це тому, що без глютену хліб не підніметься. Ось чому, якщо ви коли -небудь пробували безглютеновий хліб , він такий важкий і щільний. Насправді це просто грудочки крохмалю. Це не означає, що зерна з невеликим вмістом глютену або без нього не використовуються у випічці. Просто їм потрібна невелика допомога — у вигляді пшеничного борошна. Житній хліб зазвичай містить більше пшеничного борошна, ніж житнього. У кукурудзі також не вистачає глютену, тому кукурудзяний хліб готується приблизно з половини кукурудзяного борошна та половини пшеничного борошна. Про інші види борошна буде в наступних дописах. Автор: Вікторія Ворох, провізор, дитячий нутриціолог. Адміністратор групи “Прикорм. Його Хитрощі. Нові ідеї, свіжий погляд.” Співзасновниця масштабного проекту “Група Підтримки Правильного початку Прикорму”. Інстаграм @prykorm_terezi #борошно #пшеничне_борошно #глютен #клейковина #випічка #мука

Вода для дітей відіграє важливу роль. Нижче наведені основні норми води та інших напоїв( молоко, сік) в дитячому раціоні. 0-6 місяців: Основна їжа малюка - це грудне молоко або адаптована суміш. Категорично НЕ рекомендується допоювати водою дитину, до початку прикорму не зважаючи на вид основного вигодовування. 6-12 місяців: ГВ/ШВ - це основна їжа в раціоні дитини до року. Від початку прикорму ми починаємо пропонувати дитині воду. Воду пропонуємо під час прикорму, та на протязі дня. Норма води - 120-240 мл/день. Але! Це не означає, що ви мусите напоїти 6-7-місячну дитину 120 мл. води. Пропонуйте поступово. Навіть якщо дитина випила 10-20 мл - це вже добре, адже діти не відразу починають пити воду. Грудне молоко як і суміш чудово підтримують гідратацію організму дитини. Головне не кількість води яку дитина вип'є за день, а сам навик - пиття води. До року ваш малюк так само буде вчитись пити, як і їсти. Опановувати навик - безпечного пиття. НЕ рекомендується давати дитині коров’яче молоко, соки, компоти і узвари. Ні з цукром, ні без. 12-24 місяців: Продовжуйте годувати дитину грудним молоком або сумішшю. ВООЗ рекомендує зберегти ГВ до 2-х років і далі за бажанням матері. Норма води 240- 950 мл/день. Ви можете запропонувати в якості напою коров’яче пастеризоване молоко або рослинне (крім рисового через вміст миш'яку, його заборонено пропонувати дітям до 5 років). Норма молока 480- 700 мл/день. Але якщо дитина надає перевагу коровячому молоку більше ніж їжі, то варто зменшити його кількість. Молоко потрібно обирати гарної жирності (3,2% чи 2,5%) та лише пастеризоване чи ультрапастеризоване. 100%-натуральний свіжевичавлений сік (фреш) -  можна, але не більше як 120 мл/день. ААР (Американська Академія Педіатрії) наголошує на тому що, все ж таки краще - віддавати перевагу цілим фруктами та ягодам. 2-5 років: Ви можете і далі годувати дитину грудьми за вашим бажанням та можливістю. Норма води 240-1200 мл/день. Норма молока до 600 мл/день. Після 2-х років дитині можна пропонувати знежирене молоко та з жирністю 1%. Соки - не більше ніж 120 мл в 3 роки та 180 мл в 5 років. Але все одно, треба і варто віддавати перевагу цілим фруктам та ягодам. Дані взяті з https://www.healthychildren.org/English/healthy-living/nutrition/Pages/recommended-drinks-for-young-children-ages-0-5.aspx Автор: Вікторія Ворох, провізор, дитячий нутриціолог. Адміністратор групи “Прикорм. Його Хитрощі. Нові ідеї, свіжий погляд.” Співзасновниця масштабного проекту “Група Підтримки Правильного початку Прикорму”. Інстаграм @prykorm_terezi

Якою має бути питна вода для дітей - чи не найважливіше питання усіх батьків на початку прикорму. В цій статті ви знайдете відповіді на всі ваші питання. Якість питної води в Україні нормується Державними Санітарними Нормами та Правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"(ДСанПіН 2.2.4-171-10). Джерелами води в Україні можуть бути централізовані водогони, колодязі/скважини, бутильована вода та вода з точок розливу (доочищена або артезіанська). Використання води з колодязів/скважин для пиття/приготування суміші дітя категорично заборонено. Є величезні ризики забруднень важкими металами, нітратами, пестицидами, що може навіть призвести до смерті (в Україні було доволі багато подібних випадків). Навіть якщо ви перевіряли воду і перевіряєте її регулярно (раз на квартал чи раз на рік), ви все одно не застраховані від впливу негативних факторів на організм дитини. Централізоване водопостачання. Все було б добре, якби наша система водопостачання була в ідеальному стані, але нажаль, системи водоочистки застарілі, а більшість труб це радянська спадщина, тому вода, поки дійде до квартири може збагатитися і важкими металами і мікрорганізмами, і токсинами, також неприємним доповненням є залишки хлору. Тому, ми не радимо пропонувати дітям воду з централізованого водогону. Якщо ж ви вирішили це робити - обов'язково кип'ятіть її. Це хоча б врятує від частини бактерій та трохи зменшить концентрацію вільного хлору. Найкращим рішенням буде використовувати для водопрововідної води фільтр зворотнього осмосу обов'язково з мінералізатором та з обов'язковою умовою вчасно проводити технічне обслуговування та міняти фільтри. При цьому воду можна не кип'ятити (свіжонабрану)! В деяких європейських країнах, є рекомендації, наприклад, кип'ятити воду тільки для дітей менше 6місяців (для приготування суміші), але і якість води та водогонів там значно вище. Якщо Ви знаходитеся в іншій країні, ознайомтеся з показниками якості води централізованого постачання та рекомендаціями щодо її використання як для дорослих, так і для дітей. Вода на розлив з пунктів розливу та автоматів зазвичай відповідає показникам для питної води, якщо вона доочищена, якщо артезіанська - запитуйте протоколи досліджень і порівнюйте з рекомендованими показниками. Цю воду обов'язково кип'ятити, оскільки тара для неї не дезинфікується, ємності, в яких вода зберігається в пунктах розливу теж можуть бути джерелом бактерій чи вірусів. Ми ж радимо використовувати для приготування суміші та для пиття дитини бутильовану воду, яка має сталий склад та перевірена по показникам безпеки. Найкращий варіант це "дитяча" бутильована вода, також підійде "столова" вода, яка не маркована як "дитяча", якщо її показники задовольняють вимогам для питної води. Мінеральну воду маленьким дітям не можна через значні перебільшення норм по вмісту мінералів. Також не забуваємо, що варто кип'ятити воду, яка зберігається більше 24 годин після відкриття пляшки, оскільки може відбутися бактеріальне зараження. Чіткої відповіді, до якого віку кип'ятити воду, немає, вважається, що діти до 5 років найбільш вразливі до вірусного та бактеріального впливу і значно важче переносять захворювання, тому можете не кип'ятити воду, коли морально готові, що дитина потенційно може підхопити інфекцію з води, що зберігалася певний час відкритою. Для прикладу, в одному дослідженні у відкритій бутильованій воді кількість колоній бактерій за 48 годин при температурі 37°С зросла з <1 на мл до 38000 колоній на мл. Автор: Анна Комлєва, хімік, біотехнолог, адміністратор групи “Прикорм. Його хитрощі. Нові ідеї, свіжий погляд” та сторінки @prykorm_ua в Інстаграм